"Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінчений. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...”
Іван Дзюба „На вічнім шляху до Шевченка"
"В історичній галереї видатних українців, коли шукаємо в ній повноти і довершеності "Української Людини", надто рідко знайдемо таку повну і довершену національну особистість, як Шевченко."
Євген МаланюкІван Дзюба „На вічнім шляху до Шевченка"
"В історичній галереї видатних українців, коли шукаємо в ній повноти і довершеності "Української Людини", надто рідко знайдемо таку повну і довершену національну особистість, як Шевченко."
Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його все життя, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу… Найкращий і найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – “невмирущу славу і вічно нову насолоду, які приносять його твори мільйонам людських сердець”
І.Я.Франко у “Посвяті”.
Немає коментарів:
Дописати коментар