понеділок, 9 березня 2020 р.

Маловідомі факти про Шевченка

Про нього написано дуже багато, але є епізоди з його життя, про які ми  й не знаємо.

  1. Тарас Григорович  був людиною середнього зросту. Зберігся «Формулярний список про службу лінійного Оренбурзького батальйону №1» за 1953 рік, у якому зазначено зріст рядового Шевченка 2 аршини і 5 вершків, що дорівнює 164, 46 см.
2.  Навесні 1838 року російський поет Василь Жуковський та художник Карл Брюллов вирішили викупити талановитого юнака із кріпацтва. Погодився відпустити Тараса і пан Енгельгарт, але запросив неймовірну на той час суму – 2500 рублів. Аби знайти потрібні гроші, Брюллов намалював вихователя спадкоємця російського престолу Жуковського, і друзі продали портрет з аукціону, участь у якому взяла й імператорська родина. Розіграш відбувся 22 квітня 1838 року, а вже 25 квітня Тарас отримав відпускну.
3. Традиційно на портретах у підручниках Шевченко постає перед дітьми людиною похилого віку із суворим обличчям у високій шапці та кожусі. Насправді ж після звільнення колишній кріпак став модним портретистом у Петербурзі, мав добрий прибуток, а тому і вдягався досить модно. Так, у своєму щоденнику Тарас із задоволенням описував придбання ним за 100 рублів плаща-макінтоша.
 4. В останній рік свого життя Тарас Шевченко власним коштом видав «Букварь южнорусскій», за яким навчатися грамоті рідною мовою мали дорослі українці в недільних школах. Буквар містив азбуку з друкованими та прописними літерами, тексти для читання, цифри, таблицю множення, переспіви Псалмів Давидових та п’ять щоденних молитов. Однак згодом Буквар був заборонений і вилучений з метою нерозповсюдження недільними школами. І це, не зважаючи на те, що «ничего в себе противного законам не заключает», як говорилось у доносі.

Аскольдова могила
 5. До наших часів в оригіналах і частково в гравюрах на дереві і металі дійшло 835 картин Шевченка. Їх виконано олією, тушшю, аквареллю, свинцевим олівцем, сепією та в техніці офорта. Проте лише незначна частина художніх творів має авторські підписи, а дати створення – ще менша.



Пам'ятний знак на місці першого поховання
 Тараса Шевченка в Петербурзі
  6. Існує дві могили Тараса Шевченка. Перша знаходиться у Петербурзі на Смоленському кладовищі, друга – на Чернечій горі поблизу міста Канів. Справа в тому, що, відчуваючи наближення смерті, Кобзар просив поховати його на Батьківщині. І через 58 днів за клопотанням Михайла Лазаревського Тараса було перепоховано в Каневі.

пʼятниця, 9 березня 2018 р.

              Тест на знання класика: Що пив та малював Тарас Шевченко?
  До 204 дня народження Тараса Григоровича команда "Освіторія" створила тест, який допоможе освіжити власні знання та відкриє щось нове про відомого поета. Пропоную і вам дати відповіді на питання тесту

вівторок, 6 березня 2018 р.

"Божественна самотність"

Завдяки Олександрові Денисенку, директорові Українського радіо "Культура" у UA:Українське радіо, акторові, письменникові Кіностудії ім. О.Довженка маємо можливість побачити телевізійну версію вистави "Божественна самотність" за п'єсою О.Денисенка "Оксана" і за режисурою Олександра Білозуба, що йшла в театрі ім. Івана Франка ще 10 літ тому. Телеверсія було люб'язно надана авторові Богданом Ступкою. І принагідно до річниці народження великого Тараса Шевченка автор вирішив виставити цей спектакль на  Фейсбуці і побажав приємного перегляду усім охочим. 

понеділок, 5 березня 2018 р.

Квест-марафон до дня народження Шевченка

  2017 року Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд Т.Г.Шевченка спільно з Інститутом літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України до дня народження Тараса Шевченка запровадив квест-марафон (березень - травень) за темою «Чи знаємо ми Тараса Шевченка?» (творчість, життя, світова шевченкіана).
Метою заходу стало долучення широких верств суспільства до поглибленого ознайомлення з творчістю та життям Кобзаря.
Долучитись до участі у квест-марафоні можна за посиланням «Чи знаємо ми Тараса Шевченка?»

субота, 17 лютого 2018 р.


  Вашій увазі пропонується тест, щоб перевірити, наскільки добре ви знаєте  життя і творчість Шевченка
Пройти тест

неділя, 10 грудня 2017 р.

    Поетичні картини української  природи очима Шевченка

 Шевченківська картина України була барвистою і живою. Він покинув її у чотирнадцятирічному  віці, тому запам'ятав і описував найчастіше рідний край таким, яким той запам'ятався у дитинстві. Можливо, саме тому найкраще і  по-особливому сприймають Україну очима  Шевченка діти – з тією серйозністю, на яку не  завжди здатні дорослі. Їм легко пояснити його світ – світ не предметний, а світ думок і вражень, які перегукуються між собою.
У  багатьох віршах Т.Шевченка створені неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків. Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах “Тече вода з-під явора”, “Ой діброво – темний гаю!”, “Зацвіла в долині червона калина”, “Сонце заходить, гори чорніють”, в пейзажних уривках з поем: “По діброві вітер віє”, “Зоре моя вечірняя”, „Дивлюся аж світає” та багатьох інших.
У дорослому віці Шевченко бував в Україні з травня по грудень 1843 року та у 1845 році,  ставши співробітником Київської археографічної комісії ( у цей період він багато подорожував Україною, збирав фольклорні й етнографічні матеріали та змальовував історичні й архітектурні пам'ятки).  Востаннє Шевченко  повернувся в Україну влітку 1859 року, де не був дванадцять років.

 Прекрасна природа, величні могили  часто постають декораціями до історичних сцен. Образи, мальовані з пам'яті, виходять одухотвореними. Дивлячись на світ очима художника, Шевченко замість фарб і пензля використовував слова. Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви.Усе, чим гарна українська земля, небо, природа, люди, побут, постає  перед безталанним поетом у повній величі, мов щось найдорожче в світі, найсвятіше, єдине, але  втрачене навіки.

Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люди веселі.
("І виріс я на чужині")

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась...
(.....)
Сонце заходить. Гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть.
А я дивлюся… і серцем лину
В теплий садочок на Україну.
(«Думи мої, думи мої, ви мої єдині»)

неділя, 12 березня 2017 р.